1.     Фокусування

Техніка фокусування передбачає концентрування уваги учнів до того, як розпочнеться урок. Отже, ви повинні зачекати й не розпочинати роботу доти, доки всі не заспокояться. Досвідчені вчителі знають, що мовчання — ефективний засіб. Чекаючи на увагу, продовжуйте мовчати ще 5–10 с після того, як клас повністю заспокоївся. Урок варто розпочинати тихішим, ніж зазвичай, голосом. Зазвичай у вчителя, який розмовляє тихо, учні поводяться спокійніше, аніж у того, хто говорить голосно. Діти змушені сидіти мовчки, аби мати змогу почути розповідь чи пояснення вчителя.

2.     Пряма настанова

 Невпевненість збільшує рівень збудження в класі. Техніка прямої настанови передбачає на початку кожного уроку повідомлення учням плану уроку. Учитель визначає, що він та учні мають зробити за урок. Він може визначити час для виконання окремих завдань. Ефективним є спосіб поєднання цієї техніки з першою — виділяти учням час у кінці уроку для справ на їхній вибір. Учитель може більше сподіватися на увагу класу, коли діти знають, що в них залишиться час на власні, справи. Вони усвідомлюють, що чим більше вчитель витратить часу на те, щоб привернути їхню увагу, тим менше вільного часу в них залишиться.

3.     Контроль

В основі цього принципу — обхід класу. Встаньте й пройдіться класною кімнатою. Ходіть, коли учні працюють. Стежте за ходом виконання ними роботи. За 2 хв. після початку виконання учнями письмових завдань учитель має обійти клас, перевіряючи, чи всі розпочали роботу, чи правильно зрозуміли завдання, чи проставили свої прізвища на роботах. Можливі перерви. Учитель може надавати індивідуальні поради, якщо необхідно. Учні, які ще не розпочали виконувати завдання, швидше це зроблять, побачивши, що вчитель наближається. Таким чином можна заохотити до роботи тих, хто недостатньо уважний або надто повільний. Учитель не втручається в хід роботи, не намагається робити загальні зауваження, якщо лише не помітить однакових проблем у кількох учнів. Він говорить спокійним голосом, і діти цінують, його особисту позитивну увагу.

4.     Моделювання

Усім відомий вислів «Навчити можна власним прикладом». Ввічливі, жваві, сповнені ентузіазму, терплячі, толерантні та організовані вчителі показують приклад своєю поведінкою. І, навпаки, учителі, у яких слово має розбіжності зі справою, збивають із пантелику дітей та провокують їх до порушення поведінки. Якщо ви хочете, щоб учні не підвищували голос під час роботи, ви маєте також говорити тихіше.

5.     Невербальні сигнали

У 50-ті роки XX ст. звичайним предметом на уроці був нікельований дзвінок, який стояв на вчительському столі. Подзвонивши, учитель так міг привернути загальну увагу класу. Невербальними сигналами є також вираз обличчя, поза, жести. Ретельно підберіть типи невербальних сигналів для використання їх на уроці. Поясніть учням, що ви хочете від них, коли використовуєте ці сигнали.

6.     Ненав’язливе втручання

Розумний учитель подбає про те, щоб учень не був покараний за свою погану поведінку, опинившись у центрі уваги. Він проводить урок, запобігаючи виникненню

проблем. Вжиті ним заходи щодо порушників поведінки мають бути майже непомітними для навколишніх. Ефективно використовуйте під час уроку прийом «Згадування імені». Щойно вчитель бачить, що учень розмовляє або не працює, він просто вставляє ім’я цієї дитини в розповідь так, щоб це звучало абсолютно природно: «Як бачиш, Денисе, ми розібрали одну з десяти колонок». Денис, почувши своє ім’я, знову повертається до роботи, причому решта класу не звертає на це уваги.

7. Стверджувальна дисципліна

Це традиційний, обмежувальний авторитаризм. Учням презентують чіткі правила,постійно наголошуючи на необхідності їх виконання.

8. Стверджувальні «Я-повідомлення»

Ці повідомлення мають бути чітким описом того, якою повинна бути поведінка учня. Учитель, який досконало володіє цією технікою, фокусує увагу учня насамперед на тій поведінці, якої від нього сподіваються, а не на поганій: «Я хочу, щоб ви...», «Мені потрібно, щоб ви...», «Я чекаю, щоб ви..». Недосвідчений учитель може припуститися помилки: «Я хочу, щоб ви припинили...» Це зазвичай породжує конфронтацію та протест. Увага сфокусована на поганій поведінці, і учень готовий до миттєвої відповіді: «Я нічого не зробив!» або «Це не я...», після чого починається з’ясовування

стосунків.

9. Гуманні «Я-повідомлення»

Виокремлюють три типи таких послань.