ІНСТРУКЦІЯ З  ОХОРОНИ  ПРАЦІ 

        СТОРОЖА (ВНУТРІШНЬОГО)   

                    в навчальному закладі

1. Загальні положення

1.1 Дія інструкції поширюється на всі підрозділи навчального закладу.

Інструкція розроблена на основі ДНАОП 0.00-8.03-93 "Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві", ДНАОП 0.00-4.15-98 "Положення про розробку інструкцій з охорони праці". Інструкція з охорони праці встановлює вимоги щодо безпеки життєдіяльності сторожа в навчальному закладі.

1.2. Інструкція встановлює порядок безпечного ведення робіт на робочому місці  в приміщеннях, на території навчального закладу та інших місцях, де сторож виконує доручену йому роботу керівником навчального закладу.

1.3. Інструкція з охорони праці  є обов’язковою для виконання відповідно до Закону України «Про охорону праці» і Кодексу законів «Про працю»  України. За невиконання даної інструкції працівник несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

1.4. Адміністрація навчального закладу здійснює  страхування працівника від нещасних випадків та професійних захворювань. В разі ушкодження здоров'я на виробництві, він має право на відшкодування заподіяної йому шкоди. Відшкодування здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві відповідно до чинного законодавства.

1.5. Перед призначенням на роботу сторож навчального закладу повинен пройти  медичний огляд. Для своєчасного виявлення і лікування хронічних захворювань працівник не рідше за один раз на рік підлягають плановому обстеженню. На кожного працівника навчального закладу заводиться санітарна книжка встановленого зразка.

1.6. Всі працівники (загальних професій) навчального закладу періодично, один раз на три роки проходять навчання з питань охорони праці яке проводиться у вигляді складової частини безпеки життєдіяльності. Перевірка знань  працівників навчальних закладів з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності проводиться за нормативно – правовими актами з охорони праці, санітарної, пожежної, безпеки тощо, додержання яких входить до їхніх функціональних обов’язків.

1.7. Всі новоприйняті працівники повинні пройти вступний інструктаж. Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці. Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, який зберігається службою охорони праці а також у наказі про прийняття працівника на роботу. Після цього проводиться остаточне оформлення новоприйнятого працівника, і направлення його до місця роботи.

1.8. До початку роботи, безпосередньо на робочому місці, кожен новоприйнятий на роботу працівник, повинен пройти первинний інструктаж з охороні праці. Всі працівники загальних професій проходять повторний інструктаж не рідше за один раз на рік. Результати інструктажу фіксуються в журналі інструктажів на робочому місці.

1.9. Сторож навчального закладу зобов'язаний дотримуватись  правил внутрішнього трудового розпорядку, виконувати режими праці і відпочинку.

1.10. На робочому місці сторожа можуть бути такі небезпечності:

{C}·      {C}Тілесні ушкодження нанесені іншою особою, або вбивство під час виконання ним трудових обов’язків чи дій в інтересах підприємства;

{C}·      {C}Падіння під час переміщення працівника по території та в приміщенні закладу;

{C}·      {C}Ураження відлітаючими предметами;

{C}·      {C}Ураження електрострумом;

{C}·      {C}Ураження від пожежі (вогню - термічні та хімічні опіки).

1.11. Сторож повинен:

- Знати специфіку роботи закладу; розташування окремих приміщень, кабінетів та інше.

- Знати номери телефонів виклику пожежної частини (01), міліції (02), “швидкої допомоги” (03), домашній телефон керівника підприємства, об'єктів, дільниць.

- Вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим при нещасних випадках.

- Мати аптечку з необхідними медикаментами для надання першої медичної допомоги.

- Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.

- Не торкатися електродроту, арматури, загального освітлення, не відкривати двері електрошаф.

- Бути уважним під час чергування, не займатися сторонніми справами.

- . Не вмикати та не вимикати (крім аварійної ситуації) машин, верстатів, механізмів.

1.12. Уразі виконання робіт, які не передбачені трудовою угодою або на які не оформлюються розпорядження чи інші документи, працівник повинен одержати цільовий інструктаж на робочому місці.

1.13. Сторож повинен знати і дотримуватися правил особистої гігієни. Перед початком роботи і після перерв в роботі необхідно мити руки з милом.  Взуття, одяг сторожа повинні бути зручним в користуванні  і мати охайний вигляд.

1.14. Сторож несе персональну відповідальність за невиконання, або неналежне виконання правил безпеки життєдіяльності визначені інструкціями, наказами, розпорядженнями, вказівками вищестоящого керівника.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Прийняти об’єкт під охорону, від визначеної по закладу освіти особи (техпрацівника, завгоспа тощо)  і розписатися в журналі прийому-здачі зміни.

2.2. Перед прийомом необхідно візуально впевнитись у відсутності на території закладу вогнищ, лежачого обірваного дроту та інше. Впевнитись в наявності запорів на дверях, вікнах та їх справності.

2.3. Перевірити сигналізацію, наявність засобів зв'язку, первинного пожежогасіння, засобів надання першої медичної допомоги.

2.4. Впевнитись, що в приміщені закладу не включені світильники, прибори нагрівання, інші пожежонебезпечні пристрої, а охоронно-пожежна сигналізація находиться в справному стані.

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1. Не відхилятись від маршруту під час огляду об'єктів, особливо в нічний час.

3.2. Не користуватися нагрівальними приладами з відкритою спіраллю, кустарного виробництва, а також електроприладами, які не мають інструкції по експлуатації.

3.3. Не ремонтувати електроприлади та електроосвітлення; не підіймати обірваний електродріт, не торкатися звисаючого дроту.

3.4. Не допускати розведення вогнищ на об'єкті, який охороняється, та поблизу нього.

3.5. Не відключати сигнальні прилади, якщо спрацювала охоронно-пожежна сигналізація.

3.6. Включення в електромережу побутових приладів проводити за допомогою штепсельних з'єднань.

3.7. Не підходити ближче 8-10 м до електродроту, який лежить на землі.

3.8. Під час пропускання на територію закладу транспортних засобів необхідно бути особливо уважним.

3.9. Ворота для проїзду транспорту повинні бути справними і обладнані фіксаторами.

3.10. Під час огляду транспортних засобів не можна ставати на їх колеса, необхідно користуватися переносними дробинами.

3.11. Якщо трапився нещасний випадок необхідно:

{C}·        терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

{C}·        повідомити про те що сталося,  керівництво закладу та вимагати розслідування у відповідності до діючого Положення;

{C}·        зберегти до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

3.12. Уразі нещасного випадку з учнем школи, потерпілий або свідок нещасного випадку негайно сповіщає безпосереднього керівника навчального закладу, який зобов’язаний:

{C}·        терміново організувати першу долікарську медичну допомогу потерпілому,  у разі необхідності - його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

{C}·        повідомити про те що сталося,  керівництво;

{C}·        повідомити батькам потерпілого (особі, яка представляє його інтереси);

{C}·        зробити запит висновку з лікувально-профілактичного закладу про характер і тяжкість ушкодження потерпілого;

{C}·        до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку зберегти обстановку на місці в тому стані, в якому вона була на момент події  (якщо це не загрожує життю і  здоров’ю тих, хто оточує і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

3.13. У разі виявлення, що на об’єкт який охороняється намагаються незаконно проникнути сторонні особи слід не виявляти свого місця знаходження і відразу ж зателефонувати в міліцію та директору школи.

3.14. Запобігайте проникненню в навчальний заклад сторонніх осіб під час навчально–виховного процесу.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. На робочому місці відключити всі електропобутові прилади, місцеве освітлення та інше.

4.2. Привести до ладу робоче місце, скласти документацію.

4.3. Зробити запис в журналі прийому-здачі зміни.

4.4. Доповісти керівникові та зміннику про всі недоліки, які мали місце під час чергування.

5. Вимоги безпеки в аварійній ситуації

5.1. У випадку будь якої аварійної ситуації слід негайно повідомити керівництво навчального закладу та виконати наступні дії:

- у разі відключення електроенергії, терміново вимкнути все електрообладнання, яке знаходилося в роботі;

- у разі аварії в система водопостачання чи каналiзацiї необхідно терміново перекрити крани водопостачання i викликати аварійну службу водоканалу;

- у разі виникнення пожежі (чи загоряння) необхідно вжити заходів щодо евакуації дітей із приміщення вiдповiдно до плану евакуації, а у разі потреби звернутися по допомогу до інших працiвникiв; негайно повідомити пожежну охорону за телефоном 01; приступити до лiквiдацiї пожежі згідно з діючою в закладі iнструкцiєю з пожежної безпеки;

-  у разі травмування працівника закладу або дитини (учня, вихованця) необхідно надати першу долікарську допомогу і як­найшвидше відправити потерпілого до медпункту.

Перша (долікарська) медична допомога у разі нещасних випадків, надзвичайних подій тощо

При нещасних випадках дуже важливо до приїзду лікаря своєчасно надати першу долікарську допомогу потерпілому. Контроль за організа­цією надання першої долікарської допомоги, наявністю та комплектністю аптечок, справністю пристосувань та засобів надання першої допомоги, а також навчання учасників навчально-виховного процесу покладається на медичних працівників та адміністрацію навчального закладу.

Схема послідовності дій при наданні першої долікарської допо­моги:

1. Вивести потерпілого з оточення, де стався нещасний випадок.

2.  Вибрати потерпілому найбільш зручне положення, що забезпе­чує спокій.

3. Визначити вид травми (перелом, поранення, опік тощо).

4. Визначити загальний стан потерпілого, встановити, чи не пору­шені функції життєво важливих органів.

5. Розпочати проведення необхідних заходів:

•  зупинити кровотечу;

•  зафіксувати місце перелому;

•  вжити реанімаційних заходів (оживлення): штучне дихання, зо­внішній масаж серця;

•  обробити ушкоджені частини тіла.

6. Одночасно з наданням долікарської допомоги необхідно викли­кати швидку допомогу або підготувати транспорт для відправки по­терпілого до найближчої медичної установи.

7. Повідомити адміністрацію навчального закладу про те, що тра­пилось. Важливо знати обставини, за яких сталася травма, умови, які спонукали до її виникнення, та час, годину і навіть хвилини, особли­во, коли потерпілий втратив свідомість.

У разі різкого порушення або відсутності дихання, зупинки серця негайно зробити штучне дихання, та зовнішній масаж серця і викли­кати за телефоном 03 швидку медичну допомогу.

Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом: якнайшвидше звільнити потерпілого від дії струму:

•  вимкнути рубильник або викрутити запобіжник;

•  вимкнути мережу живлення.

•  сухою палицею відкинути від потерпілого провід, який знахо­диться під напругою, відтягти потерпілого від електричних проводів, від струмопровідних частин установки. При напрузі в установках до 1000 В можна взятися за сухий одяг потерпілого, не торкаючись від­критих частин тіла. Слід користуватися гумовими рукавичками або намотати на руку шарф, прогумований плащ і т. п. Рекомендується стати на ізольований предмет (на суху дошку, на згорток сухого спе­цодягу).

У випадку судорожного обхвату потерпілим електричного прово­ду, який знаходиться під напругою, розгорнути руки потерпілому, від­риваючи його від проводу послідовним відгинанням окремих пальців. При цьому працівник, який надає допомогу, повинен бути у діелек­тричних рукавицях і знаходитись на ізолюючій від землі основі.

При напрузі в електричних установках понад 1000 В рятівник повинен одягти діелектричні боти, рукавиці і діяти діелектричною штангою. Якщо потерпілий при свідомості, його кладуть у зручне по­ложення, накривають теплим покривалом і залишають у стані спокою до прибуття лікаря.

Якщо після звільнення потерпілого від дії струму він не дихає, то потрібно негайно зробити штучне дихання і непрямий (зовнішній) ма­саж серця. Найбільш ефективним методом штучного дихання є «з рота в рот» або «з рота в ніс». Робиться це таким чином: стають з лівого бо­ку від потерпілого, підкладають під його потилицю ліву руку, а правою тиснуть на його лоб. Це забезпечить вільну прохідність гортані. Під ло­патки потерпілому кладуть валик зі скрученого одягу, а рот витирають від слизу. Зробивши 2—3 глибоких вдихи, особа, яка надає допомогу, вдуває через марлю або хустку повітря із свого рота в рот або ніс по­терпілого. При вдуванні повітря через рот особа, яка надає допомогу, закриває пальцями ніс потерпілого; при вдуванні через ніс потерпіло­му закривають рот.

Після закінчення вдування повітря в рот чи ніс потерпілому дають можливість вільного видиху. Частота вдування повітря потерпілому повинна бути 12—13 разів на хвилину.

За відсутності у потерпілого дихання і пульсу йому потрібно ра­зом зі штучним диханням робити масаж серця. Робиться це так: по­терпілого кладуть на спину на підлозі, звільняють грудну клітку від одягу. Особа, яка надає допомогу, знаходиться з лівого боку від по­терпілого, долонями двох рук натискує на нижню частину грудної клітки потерпілого з силою, щоб змістити її на 3—4 см. Після кож­ного натискування потрібно швидко забирати руки з грудної кліт­ки, щоб дати можливість їй випростатись. У такій ситуації операції чергуються. Після 2—3 вдувань повітря роблять 4—6 натискань на грудну клітку. Для перевірки появи пульсу масаж припиняють на 2—3 секунди. Перші ознаки того, що потерпілий приходить до сві­домості: поява самостійного дихання, зменшення синюватості шкі­ри та поява пульсу.

Констатувати смерть має право лише лікар.

Надання першої допомоги при пораненні й кровотечі: перша допомога при пораненні та кровотечі зводиться до обережного накла­дання на рану індивідуального пакета. При цьому мити рану водою, змивати кров з рани забороняється.

Якщо індивідуального пакета немає, для перев'язування викорис­товуйте чисту носову хустинку. У цьому випадку приготовлену для перев'язування тканину змочіть йодом так, щоб пляма йоду трохи пе­ребільшувала розміри рани.

При кровотечі необхідно підняти поранену кінцівку, закрити ра­ну перев'язувальним матеріалом і притиснути ділянку біля неї на 4—5 хв, не торкаючись рани пальцем. Після цього рану треба забин­тувати. Якщо кровотеча продовжується, слід вдатися до здавлювання кровоносних судин за допомогою згинання кінцівки у суглобах, при­тискування кровоносних судин пальцями, джгутом чи закруткою.

При накладанні джгута спочатку місце накладання обгортають м'яким матеріалом (тканиною, ватою тощо). Потім джгут розтягують і туго перетягують ним попередньо обгорнуту ділянку кінцівки доти, поки не припиниться кровотеча.

За відсутності гумової трубки або стрічки, що розтягується, для джгута застосовують інші матеріали (мотузку, ремінь, рушник то­що). У цьому випадку такий джгут зав'язують вузлом на зовнішньо­му боці кінцівки і використовують як закрутку. У вузол просувають важіль (паличку, металевий стержень), яким закручують закрутку до припинення кровотечі. Через 1 годину після накладання джгута його попускають на 5—10 хв, щоб не виникла небезпека омертвіння знекровленої кінцівки. При пораненні великих судин шиї і верхньої частини грудної клітки джгут не накладається. Кровотеча зупиня­ється при натисканні пальцем на поражену судину у самому місці поранення; при великій кровотечі необхідно терміново викликати лікаря.

Перша допомога при переламах, вивихах, розтягу зв 'язок, сугло­бів, ударах: При переломах, вивихах необхідно надати потерпілому зручне положення, яке виключає рухи пошкодженої частини тіла. Це досягається шляхом накладання шини, а за її відсутності мож­на використати палиці, дошки, фанеру і т. д. Шина повинна бути накладена так, щоб були надійно імобілізовані два сусідні з місцем ушкодження суглоби (вище і нижче), а якщо перелом плеча чи стег­на, — то три суглоби. Накладають шину поверх одягу або кладуть під неї що-небудь м'яке — вату, шарф, рушник. Шина повинна бу­ти накладена так, щоб центр її знаходився на рівні перелому, а кінці накладалися на сусідні суглоби по обидва боки перелому. Фіксація відкритого перелому вимагає дотримання додаткових умов. З метою попередження забруднення рани, необхідно змастити поверхню шкі­ри навколо рани йодом, попередньо зупинивши кровотечу, і наклас­ти стерильну пов'язку.

Особливо небезпечні травми хребта. У таких випадках необхідно обережно, не піднімаючи потерпілого, підсунути під його спину до­шку, щит, двері тощо.

При переломі ребер необхідно міцно забинтувати груди або стяг­нути їх рушником під час видиху. При ушкодженні тазу обережно стягнути його широким рушником, покласти на тверді ноші, а під зі­гнуті і розведені колінні суглоби підкласти валик.

При переломах і вивихах ключиці у підм'язову западину кладуть вагу або інший матеріал, згинають руку в лікті під прямим кутом і прибинтовують її до тулуба. Рука нижче ліктя повинна перебувати у косинці, яку підв'язують до шиї.

При переломах і вивихах кисті та пальців рук роблять так: кисть руки з вкладеним у долоню жмутом вати, бинта (пальці зігнуті) при­кладають до шини, яка повинна починатися біля середини передпліч­чя і закінчуватися біля кінців пальців, і перебинтовують.

При розтягу зв'язок суглобів — підняти хвору кінцівку догори, на­класти холодний компрес та тісну пов'язку, створити спокій до при­буття лікаря.

При ударах забезпечити потерпілому повний спокій, накласти на місце удару холодний компрес. При ударах із синцями не слід класти примочки, місце удару змастити йодом і накласти пов'язку.

Перша допомога при опіках, теплових ударах: при наданні пер­шої допомоги при опіках, теплових ударах слід швидко припини­ти дію високої температури. Це має особливо велике значення при займанні одягу і при опіках рідиною через одяг. У першому випад­ку необхідно загасити полум'я, негайно накинувши на людину, яка горить, будь-яку цупку тканину і щільно притиснувши її до тіла. Тлі­ючий одяг знімають або обливають його водою.

При промоканні одягу гарячою водою, його також необхідно обли­ти холодною водою або зірвати. Швидке занурення обпеченого лиця у холодну воду зменшує біль і тяжкість опіку.

Місце опіків кислотами ретельно промивають струменем води протягом 10—15 хв. Обпечене місце промити 5 % розчином перман­ганату калію, або 10 % розчином питної соди (одна чайна ложка на склянку води). На місце опіку накладають бинт. Місце опіків їдкими лугами (каустичною содою, негашеним вапном) промивають проточ­ною водою протягом 10—15 хв, потім слабким розчином оцтової кис­лоти. Місце опіків накривають марлею.

Опіки бувають трьох ступенів. При опіках першого ступеня з'яв­ляється почервоніння, припухлість шкіри. Уражені місця обробля­ють спиртом, прикладають примочки з розчину перманганату калію і забинтовують. При більш тяжких опіках (II і III ступенів) обпечені місця спочатку звільняють від одягу, накривають стерильним матері­алом, зверху накладають шар вати і забинтовують. Після перев'язу­вання потерпілого направляють у лікарню. При опіках не слід розріза­ти пухирів, видаляти смолистих речовин, що прилипли до обпеченого місця, віддирати шматків одягу, які прилипли до рани.

При появі різних ознак теплового або сонячного удару потерпіло­го негайно виводять на свіже повітря або в тінь, потім його кладуть, розстібають одяг, що стискує, на голову і на серце кладуть холодні компреси, дають пити у великій кількості холодну воду, у тяжких ви­падках потерпілого обливають холодною водою.

При припиненні дихання або його утрудненні до прибуття лікаря потерпілому роблять штучне дихання.

Перша допомога при обмороженні, переохолодженні: обморо­ження виникає при місцевій дії холоду на тіло. Холод, діючи на суди­ни, спричиняє їх звуження, внаслідок цього відбувається недостатнє кровопостачання певної ділянки тіла, що проявляється у зблідненні шкіри. Якщо вчасно не буде надано першу допомогу, то це може спри­чинити відмирання тканини.

Розрізняють три ступені обмороження: І — побіління і втрата чут­ливості; II — почервоніння і поява «пухирів»; III — омертвіння тка­нин, які набувають буро-червоного кольору.

При обмороженні І ступеня слід розтерти обморожені місця ті­ла сухою теплою тканиною до почервоніння. При обмороженні II і III ступенів — накласти стерильні сухі пов'язки і забезпечити негай­ну доставку потерпілого у лікарню.

При легкому ступені переохолодження тіло розігрівають розти­ранням, дають випити кілька склянок теплої рідини. При середньому і тяжкому ступенях — тіло енергійно розтирають вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато пити.

Перша допомога при отруєнні: причиною отруєння є проникнен­ня в організм людини різних токсичних речовин. Захворювання почи­нається через 2—З год, інколи через 20—26 год.

При харчовому отруєнні потерпілому кілька разів промивають шлунок (примушують випити 1,5—2 л води, а потім викликають блю­вання подразненням кореня язика) до появи чистих промивних вод. Можна дати 8—10 таблеток активованого вугілля. Потім дають багато чаю, але не їжу. Якщо після отруєння пройшло 1—2 год, і отрута над­ходить вже із шлунку до кишечника, то викликати блювання даремно. У такому випадку необхідно дати потерпілому проносне (2 столові ложки солі на 1 склянку води). Для зменшення всмоктування отрути слизовою оболонкою шлунково-кишкового тракту потерпілому мож­на дати розведені крохмаль або молоко.

Щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу, необхідне постійне спостереження за потерпілим.

Як діяти при харчовому отруєнні:

•  за перших ознак харчового отруєння треба звернутися до лікаря або викликати швидку допомогу;

•  якщо є підозра, цю отруєння спричинили гриби, негайно викли­кати швидку допомогу — кожна хвилина дорога;

•  до прибуття лікарів бажано промити шлунок, а потім випити во­ди або несолодкого чаю.

Перша допомога при ураженні хімічними речовинами:

•  якщо хімічна речовина рідка, її треба негайно змити проточною водою протягом 15—ЗО хв;

•  якщо хімічна речовина потрапила в очі, слід промивати їх хо­лодною водою протягом 15—ЗО хв. Око треба розплющити, а стру­мінь води спрямовувати до його внутрішнього куточка;

•  якщо речовина суха, її треба струсити чи зняти сухою ганчіркою (і ніколи не здувати, щоб порошинка не потрапила в очі);

•  тільки після цього уражене місце промивають водою;

•  дію деяких хімічних речовин можна знешкодити. Місце, обпе­чене оцтовою есенцією, можна обробити мильною водою чи слабким розчином харчової соди (1 чайна ложка на склянку води). А якщо опік спричинено засобом для чищення каналізаційних труб, знадобиться розчин лимонної кислоти (1/2 чайної ложки на склянку води) чи роз­ведений наполовину харчовий оцет;

• діти і люди похилого віку потребують негайної госпіталізації навіть при незначному ураженні хімічними речовинами;

•  за перших ознак отруєння слід викликати швидку допомогу;

• до лікарні треба взяти посуд та етикетку від хімічної речовини, яка викликала отруєння.