Про історію нашої школи ми довідалися із розповідей людей старшого покоління, які і зараз згадують про давнє минуле.

     Хмарний Іван Олександрович був активним помічником школи, хоч йому було вже 65 років. Він знає, що до революції діти навчались у простій селянській хаті. Вчились діти різного віку від 9 до 16 років. Класів не було. сі сиділи в одній кімнаті за довгим столом на лавах. Вчились три зими. Починали вчитись, коли закінчувались осінні роботи – жовтень. або листопад, закінчувався навчальний рік, коли починались весняні роботи – березень.

     Топили в кімнаті соломою або дровами, які привозили батьки. Вчителю платили зерном, бо грошей у них не було. Вчились не всі діти, а хто хотів та чиї батьки посилали. Парт не було. Взуття і одяг було поганим. Підручники були (купували в місті) або міняли за продукти. Першим уроком було богослов’я (вивчали закон Божий). Попа в школі не було. А потім вивчали арифметику, історію, читання. Писали на дощечках грифелем. Книжки носили в полотняних сумках через плече. За провину дітей били лінійкою, ставили в куток. Багато вчили віршів, і якщо вдома хто не вивчив, то залишали вчити після уроків.

     Першим учителем був Бондаренко Макар Іванович. Він сам набирав собі учнів і в своїй хаті їх навчав. За ним Чайка Микола Митрофанович. Цей вчитель хорошо вчив дітей математики. Учень Довгаль Марко Васильович згадує, що він добре вчив дітей, не бив, і тому йому вдалося поступити у церковно-приходську школу у м. Краматорську. Закінчив він її добре, а у роки громадянської війни був підполковником.

     Ще один учень із Василівки вийшов грамотною людиною. А всі інші, провчившись три зими, працювали на полі або вдома, займались сільським господарством.

     Революція, 1917 рік. У нашому селі встановлено Радянську Владу. Активні селяни турбуються про навчання дітей. Бутко Михайло Васильович сам збирає учнів до себе в будинок і навчає дітей.

     Восени і навесні діти навчалися вечорами при каганці, а вдень працювали на полі. Уже дітей не били, але навчання було на низькому рівні. Сам учитель мав низьку грамотність.

     У 1920 році  з міста прислали вчителя Глазєва Олександра Івановича. Вчив він більше історії, а його дружина Марія Володимирівна – математики і читання. Закону Божого уже не вчать.

     У 1927 році побудували школу. Перші вчителі приїхали працювати в село з міста: Ковальов Михайло Олексійович з дружиною Наталією Євгенієвною та Ліновицький Олександр Петрович.

     У школі було дві класі кімнати і квартира для вчителів, де жив Ковальов. Навчались діти до 4 класу.

Перший рік було 40 учнів, а згодом більше і більше. Уже була піонерська організація, діти носили піонерські галстуки.

     Добре було організовано художню самодіяльність. У 1932 році поставили першого завідуючого Кожумяку Івана Івановича. Дітей було до 70. Уже зробили три  класні кімнати. Після став завідуючим Желіба, який зі школи був призваний в ряди Радянської армії (загинув у роки Вітчизняної війни).

Дружина його Анастасія Лук’янівна живе в Дружківці, працює швеєю в м. Костянтинівці, а дочка Ліна навчається в економічному технікумі м. Костянтинівка.

     Після Вітчизняної війни школу відремонтували, бо вона була розбита, ліве крило зовсім зруйноване. Завідуючою стала Гузь Ніна Василівна.

     Своєї піонерської організації не було, а вози дітей на прийом у піонери у школу № 2. У школі працював один піонерський загін 4 класу. Після закінчення 4 класів учні йшли навчатись у сусідські школи і там вступали в комсомольську організацію.

     Із 1950 року Василівці почали турбуватись про організацію семирічки. Спочатку було 5 класів, у 1954 – сім класів, а у 1962 році – 8 класів.